Останні події

Обережно, підкуп!

Пошук різних підходів до виборців заради їхньої прихильності – частина діяльності усіх політиків. Але українська реальність полягає у тому, що є окремі особистості, які від виборів до виборів використовують один і той самий інструмент, граючи на злиденності життя наших мешканців. І найчастіше, цей інструмент – звичайний підкуп.

Мешканці 217-го округу розказують,як дорого обходиться кандидату Ігорю Вільдману його передвиборча газета. Не через якийсь дорогий друк, чи надзвичайну якість матеріалів, а лише тому, що цей «роздатковий» матеріал комплектується купюрою у 200 гривень. Агітатори від кандидата дзвонять у двері оболонцям і пропонують ознайомитися із газетою, з якої недвозначно визирає краєчок купюри. Саме видання у цьому випадку виконує роль конверту, на якому слід прочитати лише прізвище «доброчинця», аби 28 жовтня поставити напроти нього галочку.

Більше того, маючи тісні зв’язки зі школами на своєму виборчому окрузі, зокрема зі 143-ою гімназією, Вільдман домовився про те, що дітей зривають з уроків і везуть до ТРЦ «Дивосвіт», який, як не дивно, належить самому кандидату. Там наче проводять заняття на тему екології та захисту довкілля, але основною метою є роздавання грамот про те, що діти усвідомили \"важливість бережливого ставлення до природи, та покращення навколишнього середовища для майбутніх поколінь\" за особистим підписом Вільдмана. І таким чином, благородна справа навчання дітей перетворюється на недорогий піар провладного кандидата. 

А враховуючи нещодавні події в іншому торгово-розважальному центрі - «Каравані»,  де серед білого дня неадекватний тип взяв та й постріляв кількох людей, то взагалі виникає питання, а чи нормально дітей замість школи возити по місцях великого скупчення незрозумілих людей?

Взагалі, впливати на батьків через дітей – остання фішка виборчого сезону. Жванія школярам форму дарує, Шлапак прямо у навчальному закладі роздає продуктові набори та зошити. Таких прикладів, коли провладні кандидати відверто сприймають громадян, як продажну біомасу, вистачає на кожному кроці: Бережна, Луцький, Довгий – лише верхівка (хоча й яскрава) цього «доброчинного» айсбергу.

От як можна оцінювати подібних кандидатів? Що вони можуть дати виборцям? У скільки разів вони помножать сьогоднішні витрати,  якщо їх раптом оберуть? Вибори – не змагання гаманців, а Верховна Рада – не клуб мільйонерів. Сподіваємося, виборці це зрозуміють, бо багатьом провладним кандидатам, цього не усвідомити за все життя. 

  6 Жовтня 2012 +Коментар | подобається